Так чому ж люди працюють?

Зустрічаються якось два керівники. Один іншому скаржиться: "Часи важкі, витрати великі, треба скорочувати людей. Я вже й гроші їм не плачу, все одно приходять на роботу". Другий каже: "А ти постав на вході платні турнікети. Грошей немає, вони і перестануть ходити на роботу".Зустрічаються через місяць знову. "Ну що, - питає другий, - як моя порада, допоміг?" "Ні, - відповідає з досадою перший, - поставили ми платні турнікети, так вони в понеділок вранці приходять, а в п'ятницю ввечері йдуть".

(Анекдот)

Спробуємо крок за кроком дослідити складну людську натуру і звернемося до основних потреб людини. Може бути, тут знайдемо відповідь. Може, не хлібом єдиним живе людина?

Опустившись на саму глибину, виявимо перший клас потреб -фізіологічні. Це потреби у воді, їжі, теплі, даху над головою, сні, секс, здоров'я. Так як у більшості людей дані потреби сяк задоволені (трохи їжі, ковток води; якщо пощастить, секс і хоч пару годин сну під відносно теплою дахом), на сцену виступають потреби наступного класу.

Потреби в безпеці: безпека, стабільність, робота, економіка, захищеність, залежність, закони, відсутність страху, неспокою і хаосу.Якщо ви знайшли хоч одну потребу з даного класу, яка у вас задоволена, вас можна привітати. У більшості ж людей, що живуть в нашій країні, в період непередбачуваних законів, незахищеності і хаосу, на перший план як раз виступають потреби в безпеці. Людина хоче відчувати себе хоча б частково захищеним. Усвідомлення того, що у нього є робота, хай навіть низькооплачувана або неоплачувана, дозволяє йому хоч якось триматися на плаву. Найважче допустити в свідомість думка, прокинувшись одного ранку, що тобі нікуди не треба сьогодні йти. Набагато легше (морально) усвідомлювати, що ти працюєш, і що тобі нема чого боятися завтрашнього дня, тому що і завтра, і післязавтра тобі буде куди йти. І підсвідомість придумує собі виправдувальну формулу:

Робота + Стабільність = Безпека?!

З потреби в стабільності випливає і страх перед зміною роботи або перед відходом в "нікуди". Поміняти роботу або на час залишитися безробітним під силу лише людям, упевненим у своїх силах та професіоналізмі. А впевненість ця все більше підточується навколишнім оточенням, появою великого числа безробітних, причому іноді і з числа хороших професіоналів.

Наступний клас потреб, а цього хоче кожен з нас (свідомо чи ні), це потреби в любові й приналежності: партнер, сім'я, друзі, сусіди, приналежність до групи (колективу), любов, відданість. Ну, вже якщо нам не до любові, то хоча б "приналежності" дуже навіть хочеться. Людина повинна себе відчувати членом колективу або який-небудь групи людей. Ось він і намагається "прибитися" до якого-небудь спільноті: або робочому колективу, або партії або хоча б до черги за водою у колонки. Він так хоче бути коханим кимось, обласканим (у тій же черзі), понятим, так жадає хоч якоїсь підтримки. От і стоїть пліч-о-пліч на демонстраціях, мітингах, зборах і в чергах, відчуваючи свою належність до великого роду людському! (Цю потребу, до речі, прекрасно проексплуатовано представники багаторівневого або мережевого маркетингу).

Від потреби в любові - до потреби в оцінці: самоповага, самооцінка, оцінка оточуючих, престиж, статус, повагу, визнання, увага, важливість, значимість.Оцінювали нас з самого дитинства, і частіше, можливо, за погану поведінку.Кожен же потребує того, щоб і робота його, і він сам були оцінені, причому об'єктивно. Таким чином, робочий колектив стає чудовою середовищем для реалізації даної потреби. От і тягнеться людина на роботу для того, щоб відчути себе шановним, важливим і значущим.

А ще дуже важлива для кожного з нас затаїлася серед інших потреба в самореалізації. Для чогось народився, потім навчався, потім ще і ще вчився. В результаті так хотілося б знайти застосування своїм здібностям, нахилам і талантам, висловити їх і стати хоч кимось. За цим самим і йде на роботу наш незадоволений, нереалізований працівник в надії не тільки здаватися, а й бути людиною з великої літери.

На цьому можна було б і зупинитися, хоча існують ще два класи потреб:потреби в знанні і розумінні, естетичні потреби. Однак під бурхливим натиском всіх попередніх потреб останні практично не мають жодних шансів на задоволення ...

Нехитрі висновки з даного опису зможе зробити кожний.